Джиммі Макгрорі
 | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Джеймс Едвард Макгрорі | |||||||||||||
| Народження | 26 квітня 1904 | |||||||||||||
Глазго,  Шотландія
| ||||||||||||||
| Смерть | 20 жовтня 1982 (78 років) | |||||||||||||
| Глазго | ||||||||||||||
| Зріст | 168 см | |||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Шотландія
| |||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||
| 1918—1921 1921-1922 |
«Сент-Рокс Бойз Гілд» «Сент-Рокс Юніорс»
| |||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||
Джиммі Макгрорі (англ. Jimmy McGrory, нар. 26 квітня 1904, Глазго — пом. 20 жовтня 1982, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції нападника. Один з найкращих бомбардирів в історії британського футболу. Виступаючи за шотландські клуби «Селтік» та «Клайдбанк», Макгрорі домігся надвисокої результативності, забивши 408 голів у 408 матчах ліги і став другим (після Імре Шлоссера) футболістом в історії світового футболу, який забив понад 400 голів в офіційних матчах[1]. У списку найкращих снайперів за всю історію футболу він знаходиться на восьмому місці. Володар рекорду по числу забитих голів за «Селтік» — 397. Член Залу футбольної слави Шотландії[2].
Разом з «Селтіком» ставав чемпіоном Шотландії 1926, 1936 і 1938 років, а також володарем Кубка Шотландії 1925, 1927, 1931, 1933 і 1937 років. Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії 1927 (49 голів), 1928 (47 голів) і 1936 років (50 голів). Незважаючи на високу результативність на клубному рівні, в шотландську збірну Джеймс викликався всього кілька разів. У 1928—1934 роках провів за збірну Шотландії лише 7 матчів, забив 6 голів. Чемпіон Британії 1929 і 1931 років[3].
По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Спочатку тренував «Кілмарнок», а з серпня 1945 по липень 1965 тренував «Селтік» (провів 244 матчі). На посаді тренера — чемпіон Шотландії 1954 року, володар Кубка Шотландії 1951 і 1954 років, Кубка шотландської ліги 1957 і 1958 років[4].
Народився 26 квітня 1904 року в місті Глазго, ставши вже восьмою дитиною в сім'ї Макгрорі. Батьки Джиммі, як і багато інших ірландців-католиків тих часів, у вісімдесяті роки 19 століття перебралися в Глазго в пошуках кращого життя і, що природно, оселилися в районі Гарнгад, що служив основним поселенням для вихідців з Зеленого острова. Один з його братів помер на тринадцятому місяці життя від менінгіту, що було нерідким явищем у ті роки. Футбол служив єдиною розвагою синів. У ті роки діти поверталися додому тільки для того, щоб спати і їсти, проводячи весь вільний час на вулицях[5].
Як і кожна дитина Гарнгада, Джиммі мріяв бути центрфорвардом. Він не володів достатньо високим зростом, але мав широкі плечі і міцну фактуру, тому пристосувався не тільки до дворових баталій, але і до гри на серйозному рівні. Отримати бажану роль йому не вдавалося дуже довго: в школі на цій позиції грав габаритний хлопець Віллі Макгонагл, і Джиммі задовольнявся роллю правого півзахисника. Віллі був старше Макгрорі, тому раніше закінчив школу, дозволивши Джиммі провести деякий час на позиції центрфорварда. По закінченні навчання Джиммі потрапив в юнацьку команду «Сент-Роч», але знову Макгрорі залишився за спиною Макгонагла, який був центрфорвардом і тут[6].
У віці 17 рокі «Сент-Роч» підписав з ним перший контракт. Зарплата в два фунти на тиждень була великим подарунком для бідуючої сім'ї — ще у віці 12 років Макгрорі втратив матір. Джиммі продовжував грати на позиції правого хава, але встиг справити враження на скаутів «Селтіка». Незважаючи на те, що перехід в елітний клуб не обіцяв нічого доброго: в той час на тій же позиції виступав найкращий футболіст країни Петсі Галлахер, а його першою заміною був також кваліфікований форвард Джонні Маккей[en]. Тим не менш Джиммі був готовий представляти «Кельтів» навіть безкоштовно, хоча його зарплатня відразу зросла до десяти фунтів на тиждень.
Після проведеної в «Селтіку» другої половини сезону 1922/23, де Макгрорі зіграв лише 3 матчі в чемпіонаті (1 гол) і 1 у кубку, він був відданий в оренду клубу Клайдбанк, який якраз піднявся в елітний дивізіон чемпіонату Шотландії за підсумками того сезону. Він провів у цьому клубі більшу частину наступного чемпіонату, забивши 13 голів в 30 матчах, але не допоміг уникнути вильоту з чемпіонату. Проте ще до завершення сезону форвард був повернений в «Селтік», після того як в очному матчі на Селтік Парк гості виграли 2:1 завдяки його вирішального голу.
Незабаром Макгрорі був переведений на позицію центрального нападника після того, як у «Болтон» відправився колишній форвард команди Джо Кессіді[en]. Макгрорі не забив жодного м'яча у перших трьох матчах, але його професійну долю різко змінила особиста трагедія. Напередодні четвертого поєдинку з «Фалкірком» був вбитий батько Макгрорі, похорони відбулися вранці в суботу, після чого Джиммі миттю подався на виїзний матч команди, будучи впевненим, що він так і не вийде на поле. Іншої думки був менеджер Кельтів Віллі Мейлі. «Я знаю, які почуття ти переживаєш зараз, але я хочу, щоб ти вийшов на поле і відіграв дев'яносто хвилин. Це допоможе тобі пережити ці відчуття», — заявив Мейлі перед початком поєдинку. У тій зустрічі Макгрорі забив свій перший м'яч і зовсім скоро «Селтік Парк» отримав свого головного героя.
У тому сезоні (1924/25) Джиммі виграв з клубом перший трофей, до якого був по-справжньому причетний — національний кубок[7]. У півфіналі Кубка Шотландії на Гемпден Парк «Селтік» зійшовся в бою з ворогами з «Рейнджерс» у матчі, свідками якого стали сто тисяч глядачів. Кельти розгромили суперників з рахунком 5:0, а Макгрорі відзначився дублем, на роки вперед ставши злим генієм «Джерс». Усього на його рахунку 27 голів у дербі.
Вже з того сезону Джиммі виступав в основному складі «Селтіка»[8], залишаючись там до кінця кар'єри в 1937 році. За цей час він двічі виграв Чемпіонат Шотландії і п'ять разів — Кубок. Також зіграв 10 матчів на початку переможного для «Селтік» сезону 1937/1938. Крім того, тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату[9]. Усього в активі Макгрорі 408 голів у 408 матчах Шотландської ліги (з них 395 у 378 матчах за «Селтік»). За всю кар'єру він забив 550 голів (рекорд для британського футболу), з них 522 за «Селтік» (клубний рекорд). Ці показники нікому не вдалося перевершити і донині.
В серпні 1927 року клуб без його відома вже погодив трансфер форварда в лондонський «Арсенал» — каноніри давали за шотландця десять тисяч фунтів, які зробили б його на той момент найдорожчим футболістом у світі. Зустріч з менеджером «Арсеналу» Гербертом Чепменом і представником правління сером Семюелом Гілл-Вудом[en] була організована таємно від Джиммі, але вислухавши пропозицію авторитетних людей, він навідріз відмовився. Макгрорі сформулював свою причину гранично ясно: «Макгрорі з Арсеналу і близько не звучало так, як Макгрорі з Селтіка»[10].
Проте травми, які почастішали на пізньому етапі кар'єри, змусили Макгрори завершити кар'єру у віці 33-х років у 1937 році.
25 лютого 1928 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в грі проти збірної Ірландії (0:1) у рамках Домашнього чемпіонату Великої Британії. Проте конкуренцію в збірній Макгрорі програв Х'ю Галлахер, тому вдруге Джиммі вийшов на поле у складі збірної лише через три роки, коли Галлахер почав завершувати кар'єру в збірній. В тому матчі завдяки голу Макгрогі Шотландія перемогла 2:0 збірну Англії і розділила перемогу на чемпіонаті Великої Британії 1931 року.
Після цього протягом двох наступних років Макгрорі зіграв ще у п'яти матчах Домашнього чемпіонату Великої Британії, забивши в них п'ять голів. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів, забивши 6 голів.
Макгрорі було дозволено покинути «Селтік» в грудні 1937, щоб стати менеджером «Кілмарнока», за умови, що він завершить ігрову кар'єру. У своєму першому сезоні як менеджера, він вивів «Кілмарнок» до фіналу Кубка Шотландії, вибивши по ходу турніру «Селтік» і «Рейнджерс». Проте у фінальній грі 23 квітня 1938 команда Макгрорі зіграла внічию 1:1 з «Іст Файфом», а в переграванні, яке було проведене через чотири дні, «Кілмарнок» програв 2:4[11].
У наступному сезоні, першому повному для Макгрорі, команда домагається суттєвого прогресу в чемпіонаті (10-е місце проти торішнього 18-го). Однак Друга світова війна перериває офіційні змагання в Шотландії.
Після війни, в 1945 році, Макгрорі повертається на Селтік Парк як тренер, де проводить наступні 20 років. Той період в історії «Селтіка» не був усипаний славою, але Макгрорі також вдалося в 1954 році виграти перше за 16 років чемпіонство — попереднє було завойовано в останній рік його ігрової кар'єри. Крім того, «Селтік» під керівництвом Джиммі виграв два національні кубки і два Кубки ліги. Також під час свого перебування на почту, «кельти» здобули одну зі своїх найвідоміших перемог — розгром з рахунком 7:1 своїх головних ворогів «Рейнджерс» в фіналі кубка шотландської ліги 1957 року[12]. І досі цей результат залишається найбільшою перемогою «біло-зелених» за всю історію протистояння «Старої Фірми» і найбільшим виграшем у вирішальних матчах британських професійних кубків[13].
У 1965 році Джиммі Макгрорі закінчив тренерську кар'єру, поступившись своїм місцем Джоку Стейну, який через два роки привів Кельтів до перемоги в Кубку європейських чемпіонів.
Помер 20 жовтня 1982 року на 79-му році життя у місті Глазго.
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок Шотландії | Кубок Глазго | Glasgow Charity Cup | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| «Селтік» | 1922-23 | 3 | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 4 | 1 |
| «Клайдбанк» | 1923-24 | 30 | 13 | 3 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 33 | 16 |
| «Селтік» | 1923-24 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 1 | 2 | 1 |
| 1924-25 | 25 | 17 | 8 | 11 | 2 | 2 | 1 | 0 | 36 | 30 | |
| 1925-26 | 37 | 35 | 6 | 6 | 6 | 6 | 3 | 2 | 52 | 49 | |
| 1926-27 | 33 | 48 | 6 | 9 | 2 | 2 | 0 | 0 | 41 | 59 | |
| 1927-28 | 36 | 47 | 6 | 6 | 3 | 9 | 1 | 0 | 46 | 62 | |
| 1928-29 | 21 | 21 | 6 | 10 | 4 | 3 | 3 | 8 | 34 | 42 | |
| 1929-30 | 26 | 32 | 3 | 4 | 5 | 4 | 1 | 1 | 35 | 41 | |
| 1930-31 | 29 | 36 | 6 | 8 | 2 | 1 | 1 | 2 | 38 | 47 | |
| 1931-32 | 22 | 28 | 1 | 0 | 3 | 2 | 2 | 0 | 28 | 30 | |
| 1932-33 | 25 | 22 | 8 | 8 | 3 | 2 | 2 | 3 | 38 | 35 | |
| 1933-34 | 27 | 17 | 3 | 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 31 | 19 | |
| 1934-35 | 27 | 18 | 4 | 2 | 1 | 0 | 1 | 1 | 33 | 21 | |
| 1935-36 | 32 | 50 | 1 | 0 | 2 | 0 | 2 | 1 | 37 | 51 | |
| 1936-37 | 25 | 18 | 8 | 9 | 0 | 0 | 0 | 0 | 35 | 28 | |
| 1937-38 | 10 | 5 | 0 | 0 | 1 | 1 | 0 | 0 | 11 | 6 | |
| Загалом | 408 | 408 | 70 | 77 | 35 | 33 | 21 | 20 | 534 | 538 | |
| # | Дата | Місце | Суперник | Рахунок | Голи | Турнір |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 25 лютого 1928 | «Фірхілл», Глазго |  Ірландія |
0-1 | — | Домашній чемпіонат Великої Британії 1927-28 |
| 2 | 28 березня 1931 | «Гемпден-Парк», Глазго |  Англія |
2-0 | 1 | Домашній чемпіонат Великої Британії 1930-31 |
| 3 | 19 вересня 1931 | Айброкс-Парк, Глазго | Ірландія |
3-1 | 1 | Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-32 |
| 4 | 31 жовтня 1931 | Рейскорс Граунд, Рексем |  Уельс |
3-2 | 1 | Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-32 |
| 5 | 17 вересня 1932 | Віндзор-Парк, Белфаст | Ірландія |
4-0 | 1 | Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-33 |
| 6 | 1 квітня 1933 | «Гемпден-Парк», Глазго | Англія |
2-0 | 2 | Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-33 |
| 7 | 16 вересня 1933 | Селтік Парк, Глазго | Ірландія |
1-2 | — | Домашній чемпіонат Великої Британії 1933-34 |
Макгрорі також зіграв у шести товариських міжнародних матчах, забивши 6 разів[14]:
- Шотландська ліга проти ірландськогої ліги («Тайнкасл», Единбург, 27 жовтня 1926) 5:2 (1 гол)
- Англійська ліга проти шотландської ліги («Філберт Стріт», Лестер, 19 березня 1927) 2:2 (1 гол)
- Шотландська ліга проти англійської ліги (Айброкс-Парк, Глазго, 10 березня 1928) 2:6 (2 голи)
- Англійська ліга проти шотландської ліги (Вілла Парк, Бірмінгем, 7 листопада 1928) 2:1
- Шотландська ліга проти англійської ліги (Селтік Парк, Глазго, 7 листопада 1931) 4:3 (2 голи)
- Шотландська ліга проти англійської ліги (Айброкс-Парк, Глазго, 30 жовтня 1935) 2:2
| Клуб | З | По | Результат | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| І | В | Н | П | П% | |||
| «Кілмарнок» | 1937 | 1945 | — | ||||
| «Селтік» | серпень 1945 | березень 1965 | 824 | 414 | 171 | 239 | 50,24 |
- Чемпіон Шотландії (3):
- «Селтік»: 1925-26 , 1935-36 , 1937-38
- Володар Кубка Шотландії (5):
- Чемпіон Шотландії (1):
- «Селтік»: 1953-54
- Володар Кубка Шотландії (2):
- Володар Кубка шотландської ліги (2):
- «Селтік»: 1956-57, 1957-58
- Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії: 1927 (49 голів), 1928 (47 голів) і 1936 років (50 голів)
- Найкращий бомбардир Домашнього чемпіонату Великої Британії: 1933 (3 голи)
- Рекордсмен Шотландії за кількістю голів, забитих в національному чемпіонаті — 410 в 408 матчах.
- Володар рекорду по числу забитих голів за «Селтік» — 397.
- 66-й футболіст Європи (за версією IFFHS) в XX столітті.
- ↑ ДЖИММИ МАКГРОРИ. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ МАКГРОРИ (McGRORY) Джеймс Эдвард — Джимми. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ Футболисты на букву «Д» — Джимми Макгрори. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ Crainey, John (2005), Heroes are Forever: The Life and Times of Celtic Legend Jimmy McGrory, Mainstream Publishing, ISBN 978-1-84596-103-9
- ↑ Jimmy McGrory. The Scotsman. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
- ↑ «Макгрори из Селтика». Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ World Football Legends - Jimmy McGrory. World Football Legends. 22 грудня 2011. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 3 листопада 2013.
- ↑ Campbell, Tom & Woods, Pat (1999), Dreams and Songs to Sing: A New Celtic History, Mainstream Publishing, ISBN 1-84018-249-0
- ↑ Найкращі бомбардири чемпіонатів Шотландії [Архівовано 27 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ McGrory stands tall among game's giants. FIFA.com. 20 жовтня 2010. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
- ↑ Scotland - Cup Results 1873/74-1877/78 and 1889/90-1995/96 - The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (англ.)
- ↑ Celtic 7 — 1 Rangers. The Celticwiki. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 19 січня 2012. (англ.)
- ↑ Headers harmed my brain, says footballer. The Independent. 16 квітня 1998. Процитовано 19 січня 2012.[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Джиммі Макгрорі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)